Сообщения в бутылках...

Сидимо сьогодні з подругою вдома, п’ємо чай, нікого не чіпаємо. І тут лунає дзвінок телефону. Телефонує мій коханий киянин і каже, наче він це робить майже не щодня: «Сонечко, як ти дивишся на те, щоб зараз пообідати разом?». Сонечко, звісно, у шоці.

Дивний та закоханий…Прилетів мотоциклом з Києва на крихту часу. Стільки годин дороги, щоб лише протягом години цілувати кохану. І ще протягом 20 км чути звуки різної частоти, в той час, як мотоцикл набирає швидкість чи гальмує.

Сьогодні відчувала себе мавпочкою у цирку, бо коли ми їхали містом всі показували пальцем))) Через дивний й нестандартний вигляд транспортного засобу коханого.

Але то була щаслива мавпочка. Геть не схожа на тих, з якими пропонують сфотографуватися на Дерибасівській влітку.

Ще один кадр до нашого доробку.

«Сьогодні нас двоє…якби сьогодні було завжди» (ОЕ)